Для тих людей, які продали свої комфортні квартири в Одесі, Києві, Миколаєві, Донецьку, Львові, Тирасполі і перебрались у Дорошівку – одне із наймальовничіших і віддалених від міської метушні сіл Ямпільського району, визначення «екопоселенці» замало. Я б назвала їх ще й альтруїстами. Адже більшість з них високосвічені і здавалось би цілком реалізовані особистості ( кандидати і доктори наук, педагоги, юристи), які вже вибудували успішну кар’єру чи бізнес, раптом полишають все, щоб розпочати нове життя. Адже  те , минуле,   виявилось для них нудним і надто прогнозованим – професійний юріст, просування по кар’єрній драбині, накопичення багатств – рухомих і нерухомих. Внутрішнє незадоволення ( сигнал, що сенс життя все ще не знайдений) в якийсь момент, як розповідають дорошівські новопоселенці, приводять до перелому свідомості в сторону духовного зросту і духовного збагачення. А тут в селі прадавня недоторкана природа навколо, тиша , повільний плин часу і буття, що найліпше сприяють цьому. Не подумайте, що перелом дався їм легко. Адже переїзд кожної такої сім’ї в село був обумовлений роками пошуків виходу із соціальної статики, горами перечитаної філософської та релігійної літератури, опануванням різноманітних духовних практик. І тільки після цього визрівало радикальне рішення – розпочати все спочатку, подалі від тенет урбанізації, але уже з багажем практичного досвіду, знань і бажанням віддати цей багаж іншим, насамперед  дітям.

Нова школа  як реанімація людяності

Ініціатором створення в селі принципово нового дитсадка і школи ( на зразок Вальфдорської) стала колишня мешканка Миколаєва Євгенія  Шляпіна – медик, юрист, педагог. Навесні вона разом з трьома своїми дітьми ( два дорослих сина і донька-школярка) перебралась у Дорошівку з думкою саме тут заснувати освітній комплекс нового типу – дитсадок, загальноосвітню школу, окремо школу для батьків, методичний та науково-дослідницький центри для педагогів-ентузіастів. А передував цьому її п’ятирічній досвід організації і діяльності «Центру гармонійного розвитку дитини» в Миколаєві за методикою новаторів сучасної педагогіки Амонашвілі, Шаталова, Щетиніна, Штайнера.

- Діти, виховані за новими педагогічними системами,- розповідає Євгенія Шляпіна, - впевнені у собі  і людяні. І це можна сказати основна мета гуманної педагогіки – виростити цілісну натуру ( особистість), яка після школи готова вийти в  доросле життя і самостійно реалізуватись. Ці нові педагогічні практики пізнала особисто, адже у школі навчалась у єдиному експериментальному класі по системі Шаталова. До нас, учнів, був зовсім інший підхід -  дружній, без будь-якого авторитаризму з боку вчителів. А  система самого навчання була така, що, наприклад, річний курс фізики чи алгебри можна було пройти за 40 навчальних годин. Відтак зі школи ми вийшли не такими, як інші учні – з бажанням удосконалювати світ  і з впевненістю, що нам це під силу. Скажете – юнацький максималізм, можливо, але це відчуття живе в мені і в моїх друзях і досі. Адже допоки мені все задумане вдавалось  здійснювати. Буде так і надалі, адже в школі нас навчили, як  це робити.

Погодьтесь, що більшість нинішніх випускників шкіл – геть інфантильні щодо практичного життя. Можливо тому батьки часто допомагають і «бавлять» своїх дітей аж до їх пенсії. Та ще й вважають це своїм обов’язком. Це якось навіть і не природно. Адже, наприклад, птахи, щоб навчити літати своє потомство, виштовхують  його із гнізда – лети, працюй крилами, а батьки, звісно, підстрахують спочатку. Мабуть так і повинно бути. І тільки так. Дитині потрібно лише дати простір ( свободу) і орієнтири для самопізнання і самовдосконалення.  Зараз Вальдорфські школи  популярні в Європі. В Україні їх діє шість. Поясню лише декілька суттєвих моментів роботи таких шкіл. Насамперед, інформативну частину навчання  там вважають найменш значущою, особливо сьогодні, коли будь-яку інформацію можна одержати з Інтернету. А  всі предмети вивчаються  на основі   пізнання світоустрою Божого і віри в Бога як творця єдиного  цілостного світу. Адже цілісна людина насамперед – духовна. Саме ж навчання здійснюється відносно природного розвитку дитини – спочатку фізичний ( 1-7 років), потім емоційний ( 7-14 років), інтелектуальний ( бакалаврат) ( 14-21 рік) і далі духовний – самостійний і на протязі всього життя. Здебільшого такі школи організовують у сільській місцевості, тому що дитина повинна вміти працювати біля землі, доглядати тварин, майструвати все своїми руками. Для цього створюють спеціальні майстерні – робітничі, творчі, інтелектуальні. На протязі всього навчання діти мають лише одного вчителя, який і викладає їм усі предмети і вчить пізнавати їх через призму власних відчуттів. Наприклад, назви посібників звучать так : «Фізика – мовою серця». Написання літер і цифр (письмо) принципово відкидаємо для першокласників. Адже саме у цей період у них розвивається фізичне тіло, доформовуються внутрішні органи – серце, печінка, нирки. І якщо завантажувати дитину читанням і письмом, то енергія в основному йде на формування мислення, залишаючи дитину фізично слабкою. (Звідси хворобливість нинішніх школярів.) До того ж у звичайній школі об’єм інформації, що має засвоїти учень, з кожним роком зростає, а відтак збільшується лише кількість класів, а не якість підготовки школяра до життя. У нашій школі зазвичай ми йдемо шляхом від цілого до часткового, опираючись не на зубріння, а на розуміння процесів. Тобто ми даємо дитині загальну картину того чи іншого предмету, а всі деталі учень уже освоює сам, за своїм бажанням – бо йому це цікаво. Причому учні разом зі своїм вчителем не тільки вчаться, але й працюють, творять, відпочивають. Звісно, до всіх цих процесів підключаються і батьки. Тобто ми створюємо спочатку соціальне поселення як єдиний екологічний простір з фермами, парниками, полями, виноградниками. Також діятимуть сільськогосподарські майстерні , робітничі – столярні, слюсарні, швейні, творчі – живопис, скульптура, хореографія, музика, вокал та інтелектуальні. Припускаємо, що діти і батьки працюватимуть у майстернях разом.

«НОВА СВІДОМІСТЬ – НОВА ОСВІТА»

Так називається фестиваль, який організовують дорошівські екопоселенці з 15 по 25 серпня у Буші саме для того, щоб детальніше ознайомити громадськість з незвичайним і новим для нашої  області проектом. Треба сказати, що в оргкомітеті фестивалю зараз працюють  академік, доктор філософії Петро Мовчан, вчитель географії Мервенецької загальноосвітньої школи, молодший науковий співробітник інституту географії Петро Ільницький, кандидат педагогічних наук, доцент Вінницького педуніверситету Оксана Деркач та член Всеукраїнської асоціації гуманної педагогіки, адвокат Євгенія Шляпіна.

Результатом роботи фестиваля,- продовжує Євгенія Шляпіна,- має бути створення благодійного фонду з такою ж назвою і сімейного клубу свідомих батьків. Тут педагоги-новатори вестимуть заняття з батьками і дітьми. Далі на основі цього клубу з 25 грудня нинішнього року плануємо відкрити

 центр гармонійного розвитку для дітей. А уже в рамках цього центру з 1 вересня 2011 року діятиме школа.

Також з 1 по 25 серпня в Буші ми організовуємо освітянський табір для дітей, де будуть практичні заняття з розвитку швидкого читання, мнемопамяті, позитивного мислення, а ще діти дізнаються про себе і свої можливості багато нового.